Меф кристаллы Костерёво

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Короче, началось всё с того, что я снялся с ломок. Долго тусил, хапал спиды и прочий хлам, а потом понял, что пора на более жоское перейти. И тут я услышал слухи про неплохой мефедрон, который лежит в одном из районов. Решил проверить, что за планчик такой.

Всё началось с поисков контактов. Пытался с ними связаться, да только они как-то не очень откликались. И вот однажды, доблестный гопник, проник я в этот район. Пришлось опасностью своей пожертвовать, чтобы подкрасться к дому, где, по слухам, держат нашу долгожданную закладку.

Прорвался я в дом, словно настоящий герой боевика, победив всех препятствий в своем пути. И вот, наконец-то, я увидел то, что так жаждал – кокс, мой чистый и белый, лежал передо мной. Ощущение было просто фантастическое, я понимаешь?

Быстренько я закинул планчик в карманчик и стал отполировывать его тщательно, чтобы потом хапнуть и насладиться настоящим блатным кайфом. Отложил пару штук на потом, а остальное сразу же испытал на себе. И это было что-то, поверь мне на слово.

Но потом все эти ломки начали появляться. Такие сильные, что я буквально не мог без мефа существовать. Понял, что так долго продолжаться не может. И тогда я решил поискать способ сняться с ломок, пока не совсем смирился своей судьбой.

И вот я нашёл объявление о работе в дурдоме в качестве санитара. Сразу же решил попробовать. Позвонил им, сказал, что у меня опыт работы с наркозависимыми, и они согласились взять меня на испытательный срок.

Первые дни были просто жесть. Смотрю я на этих бедолаг, там еще хламом и закладками торгуют просто на глазах. Вот такой вот психушечный бизнес, дружище. Но мне было всё равно, ведь я тоже своих закладок не лишён.

Трэш там у них, потому что санитарам ничего не давали. Страдали бедные, как в аду. Но я знал, что через это надо пройти, чтобы увидеть свет в конце тоннеля.

И вот, спустя некоторое время, я заметил, как один из пациентов гостит себе спиды. Ну я понял, что это моя возможность, чтобы отплатить им за все и сняться с этой жуткой зависимости.

Засёк я его, когда он был наедине с этими незаметными добротными спидами. Быстренько я подошёл к нему и сказал: «Братан, дай мне пару штук, а я помогу тебе найти что-то посвежее!» Он согласился, поскольку знал, что я санитар и у меня есть доступ ко всему трэшу.

Так я постепенно снимался с ломок, заменив мефедрон на спиды. Было тяжело, но стало немного легче. Вот так я справился с этим кошмаром и выжил. Хотя наверняка со мной еще много чего произойдет.

А пока что я продолжаю работать санитаром. Нравится мне эта работа, понимаешь? Я чувствую себя полезным, помогаю другим, да ещё и страдаю своими собственными демонами. Ведь такое только у нас, настоящих гопников, может быть. Удержаться от прочих закладок мне не всегда удается, но я стараюсь.

В общем, ты наблюдаешь за тем, как один типичный наркоман-гопник борется со своими демонами и берется за работу санитара в дурдоме. Ни хочу никому своей историей внушать, но если хоть кто-то сможет взять на заметку, что есть свет в конце тоннеля, то я не зря это все написал. Наверное, пора заканчивать, так что peace, бро! Береги себя!